Олесинська загальноосвітня 
школа І-ІІІ ступенів
Меню сайту
Категорії розділу
Українська мова та література [1]
Зарубіжна література [0]
Англійська мова [18]
Німецька мова [34]
Історія [4]
Математика [2]
Біологія [0]
Географія [0]
Фізика [0]
Хімія [0]
Інформатика [14]
Трудове навчання [0]
Захист Вітчизни [3]
Фізична культура [0]
Початкова освіта [4]
Оголошення
01.03.2017
Участь у ЗНО: як перевірити стан реєстрації
06.02.2017
Розпочалась реєстрація на ЗНО-2017
05.01.2017
Реєстрація на пробне ЗНО почнеться 10 січня 2017
Новини освіти
Головна » Статті » Учителеві » Історія

У категорії матеріалів: 4
Показано матеріалів: 1-4
Сторінки:

Сортувати за: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам

Олесине – село, центр сільської ради, якій підпорядковане село Уритва. Розташоване за 7 км від районного центру і 8 км від найближчої залізничної станції Козова. До Олесиного приєднано хутір Якубівка (1952 р.) Через село проліг автошлях Козова–Зборів. Географічні координати: 49° 29’ пн. ш. 25° 10’ сх. д. Територія – 2,3 кв. км. Дворів – 156. Населення – 492 особи (2014 р.).

Село засноване 1820 р. на землях ґрафа Потоцького. Тут було 30 панщизняних загород з приділом 470 морґів орної землі. Існує леґенда про походження назви села, від імені позашлюбної доньки ґрафа Потоцького – Олесі. За переказами, одними з перших жителів Олесиного були родини Івана та Семена Барилків із села Дибще, переселені для обслуговування ґрафського фільварку; згодом – тут поселились вихідці з Козівки, Ценева, Конюхів.

У 1856 р. біля фільварку зведено каплицю святого Духа; нині про неї згадує лише “фіґура” Божої Матері. 1900 р. у селі – 499 осіб. Діяли читальня “Просвіти” (голова Петро Кусяка), “Сільський господар”, “Рідна школа” та інші. У 1903 р. створено приватну школу; на початку 1907 – відкрито державну народну школу з українською мовою навчання в хаті Гната Кульбачинського.

1904 р. велика земельна власність належала Якубу Потоцькому.

Під час Першої світової війни з Олесина мобілізовано 114 чоловіків до австрійської армії. Степан Скорий зголосився добровольцем у Леґіон УСС. Навчання в школі було перервано; відновлене – 1921 року.

У грудні 1921 р. відновила діяльність читальня “Просвіти” (голова Василь Дяків). З ініціативи та допомоги вчителя Теодора Турчина, громадських діячів Василя Дякова, Івана Смачила та інших – упродовж 1922–1924 рр. в селі побудовано приміщення школи. У вересні 1925 р. організовано кооперативу “Зоря”; 1928 р. молодіжно-спортивне товариство “Луг” (очільник Матвій Корник) і мішаний хор при читальні. У 1929 р. збудовано дім читальні “Просвіти” в якому містилася й кооператива. В селі діяла українська підпільна організація УВО.

У 1930-х рр. в селі виникла клітина ОУН (керівник Осип Кусень, “Сірий”). До ОУН належали мешканці Олесина І. Барилка, П. Басага, М. Кузишин, І. Кульбачинський, Й Смачило, І. Файфурка та І. Яцик; від 1937 р. – І. Басага, В. Галаса, С. Дідушко, М. Кусень і Г. Смачило. 1930 р. під час пацифікації польська поліція знищила кооперативу, читальню “Просвіти”, розшила стріху на кількох будинках, важко побила п’ятьох громадян.

У травні 1939 р. польська поліція заарештувала 8 членів ОУН. Цього ж року органи НКВС арештували В. Галасу і М. Кузишина; 1940 р. – Осипа Дяківа. Після приходу німців О. Дяків як член Бережанського окружного осередку ОУН працював у референтурі пропаґанди; згодом – член редколегії журналу “Юнак”, редактор “Вістей”, член Крайового проводу; працював у комісії, яка готувала матеріали для третього Надзвичайного Великого Збору ОУН. У 1948–1950-х роках О. Дяків – Крайовий провідник ОУН Львівського краю. Від літа 1949 р. – член Проводу ОУН, а від середини 1950 р. – заступник Голови Генерального Секретаріату УГВР. 28 листопада 1950 р. у бою зі спецпідрозділом МДБ у лісі біля с. Велике Поле Яворівського району (нині Львівська обл.) загинув кавалер Золотого і Срібного Хрестів заслуги УГВР Осип Дяків. Його праці видані окремою книжкою “Ідея і чин” завдяки старанням його батька Василя.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії Ярослав Головач (1919 р. н.), Антон Качелюк (1910 р. н.), Олексій Коропатницький (1910 р. н.), Микола Кравець (1911 р. н.), Василь Крих (1910 р. н.), Іван Прежняк (1910 р. н.), Василь (1918–1944) і Семен (1910 р. н.) Смачили. Радянська влада репресувала, згодом реабілітувала 12 осіб. За участь у національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА (1944–1953) рр. ув’язнено 14 мешканців із Олесиного; полягли – 33 особи: Василь, Лев і Михайло Барилки, Іван, Михайло та Петро Бесаги, Михайло Коропатницький, Осип Кусень, Михайло й Осип Кульбачинські та ін.

1949 р. примусово створили колгосп (голова правління Й. Гладчук); 1955 – до нього приєднали артіль с. Геленки (голова правління Й. Сказко). У 1950-х рр. організовано семирічну, 1960 – восьмирічну школу; від 1974 р. – реорганізовано у середню школу; цього ж року створено першу в області міжшкільну навчально-виробничу майстерню.

Є церква Зіслання Святого Духа (1938 р., мурована). Споруджено па м’ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській вій ні (1967 р.), О. Дяківу-“Горновому” (1997 р., скульптор І. Козлик), встановлено пам’ятний хрест на честь скасування панщини (1861 р., зруйнований 1950 р., відновлений 1990 р.), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992 р.).

Працюють ЗОШ І–ІІІ ступенів, дитячий садочок, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, відділення зв’язку.

Серед відомих уродженців Олесиного: Василь Боднар (1976 р. н.) – міжнародник, правник; Степан Горохівський – військовик, викладач, доктор технічних наук; Мирон Гром’як – кандидат математичних наук; Осип Дяків- Горновий (справж. – Дяків; псевда: “Артем”, “Гончарук”, “Горновий”, “Наум”, “Осипенко”; 1921–1950) – ідеолог боротьби ОУН, сотник УПА, публіцист; Степан Кусень (1928 р. н.) – вчений у галузі мікробіології, доктор біохімічних наук, професор; Михайло Смачило – музикант симфонічного оркестру; Богдан Фіра – кандидат медичних наук; Ганна Фіра – кандидат медичних наук.

Історія | Переглядівв: 115 | Добавив: Admin | Дата: 17.11.2015 | Коментарі (0)

Національний музей Тараса Шевченка завершив реалізацію проекту «Віртуальний архів Тараса Шевченка», який було здійснено за підтримки програми і3 Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України». Отже вперше оцифрований архів документів про життя і творчість поета й художника буде представлено широкому загалу та зроблено доступним на сайті Національного музею Тараса Шевченка. Протягом місяця було оцифровано 138 архівних справ, приблизно по 150-200  листів в кожній. Загальна кількість сторінок склала 9 000 шт.

 Мова йде про унікальні документи, які раніше не були представлені так широко, як от метрична книга 1795 року із записом про народження майбутнього поета, прижиттєві видання з автографами автора, листування державних службовців у період засланняпостові відомості про караульну службу Т. Г. Шевченка у Новопетровському укріпленні (1852 р.), особиста справа Т. Г. Шевченка Канцелярії Імператорської Академії Художеств, Справа Міністерства Воєнного департамента Імператорського «По отношению командующего Императорской главной квартирой, об определении на службу, за возмутительные соченения, художника Санкт-Петербургской Академии Художеств Шевченку рядовым с правом вислуги», Справа Канцелярії Чернігівського цивільного губернатора «По отношении Санкт-Петербургского оберполицермейстера об учреждении полицейского надзора за назначеным в Академики Тарасом Шевченком» тощо.

 Зазначимо, що донині в експозиції була представлена лише невелика частина тих документів, що зберігаються в Музеї. Більшість же матеріалів була доступна лише вузькому колу людей: науковцям, аспірантам тощо. А серед цих документів є й унікальні: прижиттєві твори з автографами («Гайдамаки»), метрична книга, рапорт в Академію мистецтв 22 березня 1845 р. тощо. Всі ці документи мають обмежений термін зберігання, вони зшиті у справи і не розшиваються. І для того, щоб зберегти їх та дати можливість більш широкому загалу ознайомитись з ними, і був реалізований проект «Віртуальний архів Тараса Шевченка». Тепер музей матиме і електронний страховий фонд цих матеріалів.

Для дотримання правильних умов оцифрування архівних документів працівники музею використовували високоякісні професійні сканери, що не завдають шкоди оригіналам, та пройшли навчання у фахівців компанії-партнера «Електронні архіви України».

Як зазначає генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус, на сьогодні перед музеєм стоїть завдання поступової його трансформації в науково-дослідний та популяризаторський центр. «З появою сайту в нас з'явилася ідея віртуального музею, що дасть можливість популяризувати особистість Т. Шевченка у всьому світі. А для цього вся шевченкіана має бути доступна для кожного в мережі Інтернет», - говорить Д. Стус.

Ознайомитися із новоствореним архівом можна як в Національному музеї Тараса Шевченка (за допомогою спеціального інтерактивного пристрою для відвідувачів), так і з будь-якого куточка України за допомогою будь-якого пристрою, підключеного до мережі Інтернет через централізований веб-ресурс 

http://www.telekritika.ua


Історія | Переглядівв: 391 | Добавив: Admin | Дата: 28.08.2013 | Коментарі (0)

Історія гімну України

Історія | Переглядівв: 266 | Добавив: Admin | Дата: 14.06.2013 | Коментарі (0)


Історія України


Історія | Переглядівв: 554 | Добавив: Admin | Дата: 14.06.2013 | Коментарі (0)

Вхід на сайт
Годинник
Google Translate
Пошук
Календар свят
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Новини відділу освіти та спорту Козівської РДА
Випадкове фото
Національна дитяча "гаряча лінія"
Національна
Корисні сайти
Веб-сайти ЗНЗ району
• Козівський РМК
• В.Ходачківська ЗОШ І-ІІІст
• Кальненська ЗОШ І-ІІІ ст.
• Козівська гімназія
• Козівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1
• Козівська ЗОШ І-ІІІ ст. №2
• Купчинецька ЗОШ І-ІІІ ст.
• Олесинська ЗОШ І-ІІІ ст.
• Ценівська ЗОШ І-ІІІ ст.
• Щепанівська ЗОШ І-ІІ ст.
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0